Губернське турне «Стара карта» 2011

Від туристичної поїздки до ралі

Ідею ще влітку запропонував SAMOHOD з клубу JEEP PATRIOT-ADVENTURE TEAM: туристична поїздка пам'ятками області з елементами ралі. До задуму зимового виїзду вихідного дня долучилися знавці складання спортивних легенд, і після першого пробного проїзду організатори зробили крен у бік жорстких ралійних секцій. Зрештою переміг здоровий глузд, і захід отримав логотип та офіційну назву: Губернське турне «Стара карта».

Дату обрали з символікою: 29 січня 2011 року, 125 років від патентної заявки Карла Бенца на автомобіль, поданої 29 січня 1886 року. Реєстрація тривала з 16 по 26 січня. Учасники вивчали регламент, надсилали заявки, і ті з'являлися на форумі Союзу з позначкою про оплату.

Учасники і класи

Оголосили 40 місць, записалося близько 50 екіпажів, і більше організатори фізично не могли обслужити. За списком оплачених заявок на 26 січня в турне йшли 37 екіпажів у трьох класах: Junior (4 екіпажі, штурман віком від 12 до 16 років), User для новачків (16) і Master для тих, хто знав, що робить (17). Стартова відомість починалася з номера 00 і закінчувалася 36.

Машини були найрізноманітніші: від ВАЗ-2105 і ЗАЗ до Mitsubishi L200, Honda Civic і Great Wall Safe. На старті побачили і постійних гостей Харкова з бєлгородського клубу BelRace, і новачків: дніпропетровців з GeelyClub і екіпаж з Охтирки на «Ниві».

Хто забезпечував безпеку

Завдяки підтримці обласної влади турне отримало центральні площі Харкова, Чугуєва і Змієва. Обласна ДАІ виділила близько 20 екіпажів для перекриття площ і непомітного контролю за учасниками. Звіт порівняв їх з екзотичними прянощами, які лише додавали страві пікантності.

Штабний автобус і медичне забезпечення дало Харківське обласне відділення Червоного Хреста. Страхова компанія «Здорово» за власний кошт застрахувала відповідальність організаторів. Медикам знадобилися хіба що манекени для демонстрації навичок, і страховикам платити теж не довелося. За добу до старту всі машини пройшли технічну й адміністративну перевірку в теплих боксах СТО «АвтоБат», яке ще й безкоштовно виставило евакуатор. Він теж не знадобився.

Маршрут: від площі Свободи до Чугуєва

Старт традиційно затягнувся, і, як завжди, з вини організаторів. Дорожня книга була розрахована на неквапливу їзду зі середньою швидкістю 45 км/год. За 40 хвилин нормативного часу перший автомобіль дістався розчищеної звечора траси спринту на автодромі ТСОУ в Коротичі. Після «нудної» штурманської ділянки пілоти нарешті підняли голови і показали клас водіння під низьким зимовим сонцем.

До Старого Мерчика вела майже пряма дорога. Майже: на Т-подібне перехрестя з контрольною точкою екіпажі приїздили з усіх трьох боків і не по разу. Подивитися на місцеву пам'ятку, храм Усіх Святих, якого вперше згадують у 1680 році, учасникам так і не вдалося.

Наступний перегін завдовжки 80 кілометрів треба було пройти рівно за 120 хвилин. У Змієві вийшов невеликий конфуз: місцева влада заздалегідь перекрила місто і запросила глядачів, а старт запізнювався на 40 хвилин. Зрештою пункт узяли, машини танцювали на льоду, а сивовусі чоловіки кивали одне одному, що й вони так можуть.

Зі Змієва дорога вела до Чугуєва через ліс. Кілька екіпажів заблукали, переважно на низьких легковиках. Одна учасниця потім навіть дорікнула організаторам, що такий чудовий лісовий відрізок не включили до легенди: штрафів вона нахапала, зате задоволення отримала повне. На площі в Чугуєві, поруч із будівлею штабу військових поселень 1831 року, влаштували перегрупування і пункт харчування.

Каша, автоград і нічна шарада

Бувалі учасники спочатку не схвалили ідею привалу, бо вважали, що команді не можна розслаблятися. Але кашу варив тандем Umnik з Харківського офроуд-клубу і Johnson з AutoTeam, чия польова кухня була відома всій Україні. Дехто брав по дві добавки, тож дісталося не всім, а ті, кому дісталося, розпливалися в блаженній усмішці. Організатори навіть запропонували наступного разу внести кашу до карнету як контрольний пункт.

Після слалому в Чугуєві екіпажі рушили в ніч. Ділянки на регулярність руху в темряві виглядали ефектно, коли з мороку випливав червоний суддівський автомобіль з аварійкою. Під покровом ночі пройшов ще й етап на автограді. Наостанок організатори загадали шараду, і думки розділилися: оптимісти підкидали шоломи в повітря, а радикали пропонували влаштувати оргам суд Лінча. Фінішували на АЗК ОВІС, кілька екіпажів з особистих причин зійшли з дистанції.

Результати

Наступного ранку виспані, поголені й святково причепурені учасники зібралися в кафе на АЗК ОВІС. Після кілограмів протестів на стелу вивісили підсумкову відомість. Замість запланованої години нагородження розтяглося на три, а суперечки судді передбачливо перенесли на форум.

У класі Junior перемогли батько з сином на Hyundai Tucson і отримали київський торт як символ майбутнього підкорення столиці. Другим став сімейний екіпаж з Охтирки на «Ниві», третіми брати IronMan і SmallIronMan на Mitsubishi L200. У класі Master переможці отримали ще й акумулятор від партнера. Абсолютний залік збігся з першою трійкою класу Master: призери отримали 100, 50 і 30 літрів пального. Усі учасники отримали іменні грамоти, кубки і медалі.