Ралі Пекін – Париж: історія від 1907 року

1907: виклик газети Le Matin

Усе почалося з газетного виклику. Паризька Le Matin 31 січня 1907 року запитала, чи знайдеться хтось, хто цього літа проїде автомобілем з Пекіна до Парижа. Ідея була в тому, щоб довести: маючи автомобіль, людина може поїхати куди завгодно. Призом мала стати магнумна пляшка шампанського Mumm.

Охочих спершу набралося близько сорока, але машини до Пекіна відправили лише п'ять команд. Старт дали 10 червня 1907 року біля французького посольства. Маршрут завдовжки 14 994 кілометри вів через Монголію і пустелю Гобі, а переможцю знадобилося на нього близько двох місяців.

Італійський принц Сципіон Боргезе їхав на Itala з двигуном об'ємом понад сім літрів. З ним були механік Етторе Гвіццарді, який, судячи з усього, і вів машину більшу частину шляху, та журналіст Луїджі Барціні, чиї репортажі читали по всьому світу. Боргезе прибув до Парижа 10 серпня 1907 року, приблизно на двадцять днів раніше за другого, Шарля Годара на голландському Spyker. Третім і четвертим фінішували два французькі De Dion-Bouton. Трицикл Contal Огюста Понса застряг у Гобі, і його екіпаж ледь вижив.

1997: друге народження

Після розпаду Радянського Союзу маршрут знову став можливим, і британець Філіп Янг, засновник Endurance Rally Association, у 1997 році організував Peking to Paris Motor Challenge для старовинних машин. Його назвали другим ралі Пекін – Париж, відлічуючи від 1907 року.

Друге ралі пішло південним маршрутом: через Тибет, де учасники ночували біля підніжжя Евересту, далі Непал, Індію, Пакистан, Іран, Туреччину і Грецію. За звітом журналу Motor Sport, з Пекіна стартували близько 95 екіпажів з 23 країн. Перемогли Філ Сертіс і Джон Бейліс на Willys Jeep 1942 року.

Peking to Paris Motor Challenge: як змагання стало регулярним

У 2007 році, на столітній ювілей, ERA повторила маршрут. За даними Вікіпедії, заявилися 126 машин, фінішували 106, а дистанцію 12 642 кілометри пройшли за 36 днів. Після цього ралі стало проводитися раз на три роки. Учасники їдуть на машинах, випущених десятиліття тому, у двох основних заліках: Vintage для довоєнних автомобілів і Classic для пізніших.

Маршрут щоразу змінюється. У 2010 році ралі пройшло восени, з фінішем на Вандомській площі в Парижі 16 жовтня, через Монголію, Сибір, Казахстан і Середню Азію, а далі Іран і Туреччину. У 2016 році 107 екіпажів стартували 12 червня біля Великого китайського муру, 98 доїхали до Парижа. Перемогу в головному заліку взяли новозеландці Брюс і Гаррі Вашингтони на Chrysler 75 Roadster 1929 року.

Ралі 2019 року мало 106 екіпажів і закінчилося 7 липня на Вандомській площі після 13 680 кілометрів. Австралієць Джеррі Краун у 87 років виграв його втретє і став найстаршим переможцем в історії змагання, разом з Меттом Брайсоном на Leyland P76. Після п'ятирічної перерви ралі повернулося в 2025 році: 17 травня старт біля Великої стіни, 22 червня фініш. Росію маршрут цього разу оминув: з Казахстану учасників переправляли через Каспійське море, далі шлях ішов Азербайджаном, Грузією, Туреччиною і Європою. Перемогли австралійці на Chevrolet Master Coupe 1939 року.

2013: ралі в Україні

П'яте ралі Peking to Paris стартувало 28 травня 2013 року і, за даними Вікіпедії, тривало 33 дні. Цього разу маршрут уперше пролягав Україною. Як писала Автомобільна федерація України, яка стала офіційним партнером ралі на нашій території, 96 екіпажів з 26 країн за 32 дні проїхали вісім країн: Китай, Монголію, Росію, Україну, Словаччину, Австрію, Швейцарію і Францію. Найстаршою машиною був столітній Ford Model T з Австралії, наймолодшою 31-річний Renault 4.

19 червня колона перетнула кордон на пункті пропуску «Гоптівка». ФАУ рахувала 108 машин, які пройшли контроль за три з половиною години, тобто в середньому дві хвилини на авто. Оскільки стартових екіпажів було 96, у цю цифру, вочевидь, увійшли й машини організаторів.

Харків, 19–20 червня 2013 року

Харків став першим українським містом на маршруті, і для Союзу автоклубів це був особливий день. За репортажем Авторадіо-Харків, який Союз передрукував на своєму сайті, активісти Дядя Фара і ДмитрийАвто три роки вели переговори з організаторами, щоб ралі пройшло через місто. Близько другої години дня перший екіпаж фінішував під аркою на площі Свободи. Учасники не поспішали в закритий парк: виходили з машин, фотографувалися з дівчатами в національних костюмах і самі знімали глядачів.

Найдорожчі машини, вартість окремих з них перевищувала три мільйони євро, одразу заїжджали на підземну стоянку, решту огородили сітчастим парканом. За оцінкою ФАУ, оглянути автомобілі прийшли понад три тисячі харків'ян. Ввечері площа перед готелем «Харків Палас» перетворилася на ремонтну зону. Технічний директор ралі, за даними ФАУ, констатував, що ремонту потребує майже чверть машин. Користуватися послугами автосервісів регламент забороняв, тож учасники допомагали один одному, а досвідчених механіків надав харківський технічний клуб «Самоходъ». За репортажем, із 96 стартових екіпажів до Харкова дісталися близько вісімдесяти, а приблизно п'ятнадцять зійшли раніше.

Зранку 20 червня, починаючи з восьмої, машини по черзі вирушили на Київ другорядними дорогами. Дехто, як писала ФАУ, продовжив подорож Україною на евакуаторі. У столиці учасників чекали дві ночі, гонка на автодромі «Чайка» і виставка київського ретроклубу, а потім Львів, де, за оцінкою федерації, подивитися на машини прийшли майже десять тисяч глядачів. У підсумковому буклеті ФАУ окремо подякувала харківському «Союзу автоклубів» і клубу «Самоходъ» за допомогу в організації зустрічі та технічну допомогу.